Призове місце учениці 9-го класу в конкурсі «За нашу свободу!»
Вітаємо Вікторію ФАКАС, ученицю 9 класу Устянського ліцею імені Євгена Грицяка за зайняте ІІ місце в обласному етапі Всеукраїнського конкурсу творчості дітей та учнівської молоді «За нашу свободу!» в номінації "Поезія"(керівник Ладинський В.В.)
Всеукраїнський конкурс творчості дітей та учнівської молоді «За нашу свободу» проводиться з метою виховання патріотів, громадян правової, демократичної держави. Основними завданнями цього конкурсу є надання моральної підтримки воїнам ООС, розвиток почуття патріотизму та відповідальності за майбутнє своєї держави, виховання любові до рідного краю, виховання любові до Батьківщини, родинного вогнища, рідної мови, національної культури..
О, Україно, батьківська земля!
Люблю тебе й любитиму до згину
Твої Карпати й Таврії долину
І неосяжні золоті поля.
Ніде нема такої, одна ти
Пливеш під небом в калинових гронах...
Твій жаль я чую у поліських дзвонах
І радість твою у піснях весни.
А ті пісні співали так давно
В хатах древлян і матері-поляни,
І мужні уличі і сіверяни
З них долю ткали в вишите рядно.
Постав так Київ, з віри і добра,
Могутня Русь з᾿єдналась воєдино
І охрестив наш нарід Володимир
На берегах Почайної й Дніпра.
На вірність Богу люди присягли,
А далі розквіт був і була слава
І у віках нащадки Ярослава
Свободу й землю рідну берегли.
Та невблаганна часу коловерть…
У боротьбі вкраїнського народу
Із здичавілою ордою з сходу
Стояли наші пліч-о-пліч на смерть.
А скільки ще було тих ворогів:
Магнати польські і московські хани,
І королі, царі, князі, султани…
Наш край не раз іще вмирав, горів.
Ген з попелища у пекельний тан,
З Чигирина на Жовті Води
З козацьким духом в прагненні свободи
У бій повів славетний наш Богдан.
Набравши волі з першоджерела,
Народ наш є, народ наш воскресає
І знову чутно спів, – кобзар співає!..
О, Україно!.. Ти іще жива!
Враз пробудились всі наче з імли
І засвітили в небі смолоскипи.
Зі сходу – плач і гуркіт, зойк і схлипи -
Московські пси за здобиччю брели.
Вже в бій Мазепа козаків веде,
На обрії розкинулась заграва,
А військо йде, - попереду Полтава
Уся довкола в полум᾿ї гуде.
О, Україно, знову ти в сльозах.
Наш вільний люд пороблено рабами.
Ішли роки, минали дні за днями,
А хліб наш ріс вже на чужих ланах.
Через століття десь в малім селі
На божий світ з᾿явилася дитина,
Тарасом нарекла кріпачка сина,
Що став пророком нашої землі.
На роздоріжжі тих буремних літ,
Коли країна гинула з плачами,
Шевченко не пером писав, – мечами
Виводив на скрижалях Заповіт.
Його слова зродили як зерно,
Його слова читали як молитву,
Бо не в одну прийшлося разом битву
Піти, щоб скинути важке ярмо.
Лютує нечисть, скалиться васал...
Уже збирається Центральна рада.
Міцніє всюди українська влада,-
Грушевський зачитав Універсал!
І ніби є, і ніби вже в руках
Омріяна й оспівана свобода…
Ми мали шанс, була у нас нагода
Та не змогли, упали… Знову крах.
Вщент нищить ниву вража сарана,
Народ в неволі потерпав дедалі,
Катам червоним роздають медалі,
А на порозі світова війна.
Голодомор... ГУЛАГ... І біль тупа…
Нацисти й москалі стріляли в спину!
Ми йшли вперед, боролись без зупину -
На клич Бандери билися в УПА.
І ще не раз вмираючи від ран
Здіймали гордо синьо-жовті стяги.
Свободи української, звитяги
Завжди боявся у Кремлі тиран.
Та ти, Вкраїно, все ж перемогла,
Здобула волю й свою незалежність.
І «Ще не вмерла…» лине у безмежність,
І «Слава Україні!» скрізь луна.
Не до вподоби все новим панам:
Ні воля, ані правда, ані мова…
В Москві готується чергова змова,
Щоб зупинити, щоб завадить нам.
Ми на Майдані! Знов прийшов той час,
Коли ще рано нам ховати зброю!
Прийшла пора ставати всім до бою -
Звільнити Крим, звільнити наш Донбас!
Наш Схід горить у тисячах вогнів…
Допоможи нам, Господи, у всьому!..
А ти живими й цілими додому
Чекай своїх дітей, своїх синів…
…О, Україно!..