Устянський ліцей імені Євгена Грицяка

Снятинської міської ради Коломийського району

Івано-Франківської області

 ІСТОРІЯ ШКІЛЬНИЦТВА В УСТЮ

ЗА ДОБИ АВСТРО-УГОРЩИНИ

     Школа в Устю появилася в другій половині ХІХ ст. У 1869 році в селі на добровільних засадах відкрилася «несистемна» (тобто недержавна) парохіальна школа-дяківка. У ній декілька учнів навчав місцевий дяк Степан Новицький. Діти відвідували школу у вільні від польових робіт дні.

     У 1880 році в Усті уже діяла державна однокласна школа, в якій учителював поляк Дашкевич. З 1902 року школа стала двокласною (тобто у ній навчалися дві групи учнів). Учителювала у ній Емілія Мерв’як Михайлецька-Кузик (дівоче прізвище Кульбаба).

     Сіючи добре, розумне, вічне, вона разом із своїм чоловіком брала активну участь у громадському житті села. Співала у хоровому колективі. Шкільна печатка того часу була круглої форми, в її центрі – розкрита книга, обрамлена лавровим вінком. Напис повідомляв: «Школа народна 2. клясова в Устю над Прутом». Сільська громада за навчання своїх дітей щорічно платила вчительці 192 крони.

     Емілія Яремівна працювала в сільській школі з 1902 по 1926 роки. Крім основної, вела в населеному пункті велику культурологічну роботу: читала селянам книги, лекції, готувала п’єси і концерти, які ставились у селянських стодолах (читальня в Усті збудована в 20-х роках ХХ ст.).

У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

     Після розпаду Австро-Угорщини й захоплення краю польськими військами навесні 1919 року умови для розвитку освіти стали ще більш несприятливі. Здійснюючи нічим не прикриту полонізацію українського населення, нові правителі методично руйнували українське державне й приватне шкільництво. Особливо активізувалася робота щодо ліквідації українського шкільництва після прийняття 31 липня 1924 року закону про мову навчання в школах. План ліквідації передбачав запровадження навчання польською мовою від 3 класу народної школи, перетворення учительських семінарій в утраквістичні, викладання польської мови, історії та географії по-польськи вчителями-поляками, заміни директорів-українців поляками тощо. Це викликало потужний спротив українського населення краю. Батьки устянських дітей-школяриків у числі інших національно свідомих покутян вимагали у шкільної влади викладання усіх навчальних дисциплін рідною українською мовою.

     Результати боротьби з українським шкільництвом  проявилися дуже швидко. До 1935 року школа в Устю хоч і залишилась двокласною, але була перетворена на утраквістичну (польсько-українську), а фактично на польську. Такою вона залишалась до 1939 року.

     Незважаючи на свій польсько-український статус і часто наперекір владі, навчальні предмети в Устянській школі викладались для корінних мешканців села рідною мовою. Цьому устянські старожили завдячують педагогам тридцятих років. Директором школи тоді був Валерій Андріясевич, етнічний вірменин. Знаючи окрім рідної німецьку та польську мови, вчитель вживав у спілкуванні з дітьми та їхніми батьками тільки українську. Українкою була і його дружина Євгенія, теж учителька місцевої школи. Після смерті свого чоловіка вона поселилася у Снятині, звідки 1939 року емігрувала у Польщу перед загрозою бути репресованою радянським режимом.

У ПЕРШИЙ РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД

     Директором школи в Устю у 1939−1941 роках був син адвоката Августина Задуровича Антін (народився 11 березня 1920 року). Дуже короткий час у селі учителював і сам Августин Задурович, оскільки про нього Михайло Бажанський, відомий покутський краєзнавець, записав у своїх нотатках таке: „За радянської влади за допомогою [дружини М.Черемшини – В.Х.] Наталі Семанюк, одержав учительську посаду в Усті. Одначе по шкільній перевірці знайдено „його формат” завеликим для народної школи і перенесли до [Снятинської  – В.Х.] гімназії, яку тоді переорганізовано на 10-річку”. У зазначений період в школі також працював Микола Порайко (уродженець Тулови) та прислана зі Сходу України учителька Пласовська (ім’я вияснити не вдалось). За доносом М. Порайка було заарештовано і він розділив долю багатьох українців Західної України у ту буремну пору…

У ВОЄННЕ ЛИХОЛІТТЯ

     У період німецько-фашистської окупації Устя (30 червня 1941 – 30 березня 1944 рр.), яка аж ніяк не сприяла якісному функціонуванню навчального закладу, в школі працювали українка Марія Івасюк (початкові класи) та польська сім’я Телішевських. Про Антона відомо, що він читав природничі науки. Його дружина була ярою українофобкою і її ім’я в людській пам’яті не збереглося (у 1944 році разом з чоловіком виїхала у Польщу).

     У перші складні повоєнні роки в Усті учителював Василь Фодчук з Тулови. Вищі сільськогосподарські студії він здобув у Празі. Устянській школі віддав 1944−1950-і роки свого життя. У школі тоді працювала Станіслава Дмитрівна Фелицька, сестра священика зі Снятина, вона навчала устянських дітей української мови. Вела усі гуртки, керувала хором і хореографічним колективом.

    Директором школи у 1944−1947 рр. був уродженець Устя, в минулому січовий стрілець і вояк УГА Воєвідка Юрій Михайлович. Читав іноземну (німецьку) мову. Довший час жив на Східній Україні. Чудом уникнув сталінських репресій. Повернувшись у рідне село та відпрацювавши у школі, завершив трудовий шлях. Заступником директора школи з навчально-виховної роботи тоді була Фелицька Станіслава Дмитрівна, яка мала за плечима вивершену польську учительську гімназію. Педагогічний склад школи з шести осіб у 1945 році поповнили Воєвідка Яків Іванович, Гнилариба М.В., Грицяк Марія Іванівна, Костащук Микола Дмитрович, Факас Калина Миколаївна. Так поступово міцніла і повнилася новими педагогічними кадрами Устянська семирічка (з 1941 р.).

    Кращі педагогічні традиції та навчально-виховні технології в практику роботи Устянської школи у різний час її діяльності закладали десятки педагогічних працівників під орудою її керманичів Кузнєцова Максима Івановича, Захарука Миколи Григоровича, Поліщук Любові Власівни, Васильченка Леоніда Федоровича і знову Поліщук Любові Власівни.

У ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ

     У 1946−1947 навчальному році в школі працювали: Воєвідка Юрій Михайлович (директор), Фелицька Станислава Дмитрівна (завпед), Фодчук Василь Ілліч, Костащук Микола  Дмитрович, Рожка Ганна Миколаївна, Факас Калина Миколаївна, Вакарук І. Д., Северин В. Д., Воєвідка Яків Іванович. Усі члени педколективу входили до гуртка з вивчення історії ВКП (б) та інших документів партії і «тов. Сталіна». Кожен із вчителів вважався агітатором по визначених дільницях і вів відповідну роботу, наприклад, роз’яснював жителям важливість виборів до Верховної ради УРСР. Та ідейним піднесенням похизуватися було важко, як серед вчителів так і учнів. У школі, до речі, нараховувалося тоді тільки чотири комсомольці. Більш чисельною була піонерська організація. Маленькі діти, здебільшого із сусідніх сіл, поганенько відвідували школу, особливо в осінньо-зимовий період. Причиною цього, як зазначалося на педагогічній раді 25 грудня 1946 року, була відсутність в окремих учнів теплого одягу і взуття. У школі тоді навчалося  203 школярів, а саме: в I класі – 34, II – 30, III – 34,  IV – 25,  V «а» − 23, V «б» − 18, VI – 28, VII – 15 учнів.

     Працювати вчителям було вкрай важко. Адже відділ освіти постійно наказував посилити ідейно-виховну роботу в школі і серед громадськості. Так, дирекція школи 15 березня 1947 року зобов’зала і себе, і окремих членів колективу підготувати конспект і дати доповіді на наступні теми: «Встановлення радянської влади в 1917 р.» (Воєвідка Ю. М.), «Возз’єднання українського народу в єдиній Українській радянській державі» (Фелицька С. Д.), «Ленін і Сталін – керівники і натхненники Радянської влади на Україні» (Фодчук В. І.), «Великий історичний акт приєднання України до Росії 1654 року» (Воєвідка Я. І.). Подібні доручення вчителі виконували неохоче, адже за «особливі» симпатії до радянської влади в умовах, коли у селі і в районі активно діяло підпілля ОУН−УПА, можна було постраждати. У ті найперші післявоєнні роки й українське підпілля давало чимало вказівок і доручень краєвому вчительству. За таких умов вчителі знаходилися між двох вогнів і мусили винаходити «золоту серединку» поведінки і дій. У 1947 чи у наступному 1948 році директором школи було призначено Вовченка Олександра Семеновича, який демобілізувався з армії і приїхав із Східної України працювати в Устя разом з дружиною і педагогом Катериною Яківною Вовченко.  

А діти, насамперед, хотіли і прагнули вчитися, а тому добивалися успіхів неймовірних. Так, наприклад, у 1947−1951 роках у школі навчався Василь Фодчук (1936−1992) із сусіднього села Тулови. Пятнадцятого червня 1948 року дирекцією Устянської семирічної школи був нагороджений грамотою за відмінні успіхи в навчанні і за зразкову поведінку. Пізніше навчався у Прутівській середній школі (1.IX.1951−2.VII.1953) та на математичному відділенні фізико-математичного факультету ЧНУ, спеціалізувався на кафедрі диференціальних рівнянь (1.IX.1953–30.VI.1958). Далі навчався у Києві в аспірантурі Інституту математики Академії наук УРСР (1.XII.1959−1.XII.1962). Захистив кандидатську дисертацію «Деякі питання теорії диференціальних рівнянь із запізненням», науковий керівник – академік Ю. О. Митропольський (1963). Працював в Інституті математики АН України на посадах наукового і старшого наукового співробітника (1.XII.1962−20.XI.1972). Захистив докторську дисертацію «Асимпотичні методи в теорії диференціально-різницевих рівнянь», науковий консультант – академік Ю. О. Митропольський (1972). Пізніше впродовж багатьох років завідував кафедрою прикладної математики Чернівецького державного університету (20.XI.1972−9.V.1992). Автор численних наукових публікацій і статей.   

У ПЕРІОД "ХРУЩОВСЬКОЇ ВІДЛИГИ"

     У 1953−1954 рр. в Устецькій семирічній школі (так вона тоді називалася) працювали такі вчителі: Піддубна Л. Й. (класовод I−III класів), Гордійчук І. К. (класовод II і IV класів), Васильченко Л. Ф., Ванджарук Є. Д. (вчитель української мови та літератури), Воєвідка Я. І. (вчитель географії та історії), Курилюк К. Г. (вчитель арифметики, алгебри та геометрії), Воєвідка Ю. М. (вчитель німецької мови), Сич Т. Ф. (вчитель української і російської мови та літератури), Шумко В. Д. (вчитель фізики), Куклін М. В. (вчитель фізкультури), Васильченко Л. Ф. (вчитель російської мови), Кейван М. М. (піонервожата). Шкільною бібліотекою завідувала Ванджарук Є. Д.

     У зв’язку з тим, що у селі на той час нараховувалося двоє неграмотних і дев’ять малограмотних селян, директор школи наказав скласти плани і з 17 вересня 1953 року розпочати їх навчання. За цими людьми були окремо закріплені вчителі, які згідно графіка і вели навчання цієї категорії сельчан.

     У 1955−1956 навчальному році класоводом I класу було призначено Марусик Олену Тимофіївну (учнів за списком 20), II класу – Гордійчука Івана Кузьміча (учнів за списком 22), III (учнів за списком 10) і IV (учнів за списком 14)  класів – Ляшкевич Степанію Михайлівну; класними керівниками призначили: V класу − Васильченка Леоніда Федоровича (учнів за списком 26), VI класу – Курилюк Катерину Григорівну (учнів за списком 20), VII класу – Воєвідку Якова Івановича (учнів за списком 27). Таким чином, у школі тоді навчалося 139 дітей.    

     У 1956−1957 навчальному році в школі навчалося  138 учнів. Класоводом першого класу стала новопризначений педагог Кляйнпетер Меланія Станіславівна. Креслення, українську мову та літературу читала Ванджарук Є. Д., малювання, російську мову та літературу – Васильченко Л. Ф., математику і фізику – Курилюк К. Г., географію та історію – Воєвідка Я. І., німецьку мову – Воєвідко Ю. М., природознавство та хімію – Поліщук Л. В., фізкультуру – Ванджарук І. В., співи – Гордійчук І. К. Піонервожатою тоді працювала Савкевич С. М.   

      У 1957−1958 навчальному році класоводом I класу було призначено Рожко Ганну Василівну (учнів за списком 30), II класу – Одинського Ігоря Прокоповича (учнів за списком 29), III класу – Марусик Олену Тимофіївну (учнів за списком 19) і IV класу – Мироник Марію Василівну (учнів за списком 21); класними керівниками призначили: V класу − Ванджарук Євгенію Дмитрівну (учнів за списком 20), VI класу – Воєвідку Якова Івановича (учнів за списком 21), VII класу – Поліщук Любов Василівну (учнів за списком 17). Таким чином, у школі тоді навчалося 158 дітей.

     В силу об’єктивних обставних персональний склад педагогічного і технічного складу школи постійно змінювався. Так, наприклад, згідно наказу районного відділу народної освіти № 900 від 13 вересня 1957 року на посаду старшої піонервожатої з 26 вересня 1957 року було призначено Маховську Калину Дмитрівну на час декретної відпустки Савкевич Ганни Михайлівної. Малювання, українську, російську мову та літературу у цьому навчальному році вели Ванджарук Є. Д., Вакарук М. Д., російську мову та літературу в шостих-сьомих класах – Васильченко Л. Ф., математику – Курилюк К. Г., природознавство, географію, хімію – Поліщук Л. В., історію, німецьку мову, фізику, креслення – Воєвідка Я. І., німецьку мову в сьомому класі – Одинський І. П., співи – Гордійчук М. І., фізичне виховання – Факас М. І.; за роботу на пришкільній ділянці відповідали Поліщук Л. В., за роботу в майстерні − Воєвідка Я. І.

     А далі хочемо дослівно навести наказ № 16 від 6 листопада 1957 року за підписом директора школи т. Васильченка.

***

      «Наша Батьківщина зустрічає велике радісне свято – 40 роковини Великої Жовтневої соціалістичної революції в обстановці великого трудового і творчого піднесення.

     За 40 років радянський народ добився велетенських успіхів в боротьбі за побудову соціалізму і його вищої фази – комунізму.

     Праця вчительства являється надійною опорою Нашої партії в розв’язанні всіх завдань комуністичного будівництва.

     Дирекція школи вітає весь учительський колектив Устівської семирічної школи з 40-ми роковинами Великого Жовтня і бажає ще кращих успіхів у навчанні і вихованні підростаючого покоління».

     Варто зазначити, що з 26 листопада 1957 року класоводом другого класу було призначено Кушнірук Катерину Федорівну. Посаду завпеда Вакарука М. Д. 18 січня 1958 року замінив Воєвідка Іван Васильович.

      Слід сказати, що в 1949 році уряд уперше робить спробу внутрішнього переселення в межах України. Це мало виглядати як добровільне переселення в південні області України, де в колгоспах і радгоспах бракувало робочих рук. Насправді, це була одна з численних спроб «остаточної ліквідації збройного підпілля ОУН−УПА та завершення колективізації в західних областях України. З цією метою 12 липня 1949 р. РМ УРСР та ЦК КП(б)у прийняла спільну постанову «О переселении колхозников и единоличных крестьян в колхозы и совхозы южных областей УССР». Згідно з постановою планувалося переселити за три роки понад п’ятдесят тисяч сімей із західних областей України «для зміцнення колгоспного ладу» в Херсонській, Одеській, Кіровоградській та Харківській областях. Зі Станіславщини планувалося переселити 9 070 сімей. Не завжди вдавалося виконувати заплановане. Наприклад, на Снятинщині з намічених до переселення в першому кварталі 1949 року 90 сімей переселили лише 14. Втім, партія ревно дбала не лише виконати, але й перевиконати подібні показники. Адже шляхом «добровільного» переселення частини населення західних областей в південні області України уряд вирішив ліквідувати соціальну й матеріальну базу збройного підпілля ОУН-УПА.

     Перше півріччя 1950 року було важким для збройного підпілля ОУН. 5 березня в селі Білогорща біля Львова загинув у сутичці з військами МДБ командувач УПА, провідник ОУН на українських землях, генерал-хорунжий Роман Шухевич. Смерть головного командувача привела до кризи не тільки серед учасників збройного підпілля ОУН−УПА, але й серед української еміграції, однак не призвела до повного припинення збройного опору.

Першого вересня 1950 р. по дорозі Заболотів-Косів, між селами Тростянець і Рожнів, була обстріляна із засідки вантажна автомашина, що належала МГБ. В результаті кулеметного обстрілу вбито 2 солдатів і 5 солдатів важко поранено, із яких у Косівській райлікарні померло 4 солдатів.

     Підводячи підсумки, слід сказати, що із «добровільним» переселенням 1949−1952 рр. по-перше, в області фактично була завершена суцільна колективізація (на 1 липня 1950 року на Прикарпатті уже діяло 655 колгоспів, у яких об’єднано 96,8% індивідуальних господарств від їх загальної кількості); по-друге, з виселених сіл, які входили або прилягали до зони Чорного Лісу, було зруйновано соціальну й матеріальну базу збройного підпілля ОУН-УПА (з цією метою на Снятинщині як «малоперспективне» було повністю виселене село Тучапи); з другої половини 1956 року збройний опір радянській владі помітно слабшає; по-третє, насильне переселення 1949−1952 рр.  дало можливість остаточно утвердитися радянській владі на теренах області, а з 1951 р. уже можемо говорити про ліквідацію «залишків банд українсько-німецьких націоналістів», яке тривало до вересня 1956 р. На думку науковців із діаспори, в Заболотівському районі останньою була ліквідована органами МДБ боївка із шести осіб (серед них одна жінка) влітку 1956 р.

     Власне, із сказаного вище випливає наказ № 31 директора школи від 5 квітня 1958 року, у якому, зокрема, зазначалося, що «… ученицю I класу Лазаренко Ганну Миколаївну, яка виїхала з батьками в Східні області [України − В. Х.], відчислити зі школи та виписати з «Книги обліку учнів», записану під № 18 ученицю V класу.     

     У 1958−1959 навчальному році класоводом I класу було призначено Волощук Олену Михайлівну (учнів за списком 23), II класу – Рожко Ганну Василівну (учнів за списком 27), III класу – Воєвідку Марію Дмитрівну (учнів за списком 28)  і IV класу – Марусик Олену Тимофіївну (учнів за списком 19); класними керівниками призначили: V «а» класу – Поліщук Любов Василівну (учнів за списком 18), V «б» класу – Курелюк Катерину Григорівну (учнів за списком 18),  VI класу – Ванджарук Євгенію Дмитрівну (учнів за списком 13), VII класу – Воєвідка Якова Івановича (учнів за списком 15). Таким чином, у школі тоді навчалося 161 дитина. Кількісний склад вчителів у тому навчальному році значно зріс і поповнився новими іменами. У школі на той час працювало чимало різноманітних гуртків, які, зокрема, вели: юннатів (Поліщук Л. В.), літературно-драматичний (Ванджарук Є. Д., Воєвідко М. Д.), математичний (Курилюк К. Г.), співочо-танцювальний (Войнарович М. А., Гаврилюк О. Т.).

     На жаль, до тих пір залишалися чималі проблеми з рівнем початкової освіти жителів села. Виходячи із сказаного вище директором школи від 8 грудня 1958 року за № 13 видано наказ про наступне: «Особливої ваги набуває зараз ліквідація неписьменності і малописьменності серед населення села, а тому наказую всьому педагогічному колективу школи посилити роботу серед малописьменних (згідно списку закріплення малописьменних за вчителями) і інформувати (письмово) директора школи  про хід навчання з малописьменними 13 і 25 числа».

      У 1959−1960 навчальному році класоводом I класу було призначено Гаврилюк Олену Тимофіївну (учнів за списком 27), II класу – Волощук Олену Михайлівну (учнів за списком 24), III класу – Рожку Анну Василівну (учнів за списком 27)  і IV класу – Залєвську Іванну Каролівну (учнів за списком 29); класними керівниками призначили: V класу –  Васильченка Леоніда Федоровича (учнів за списком 29), VI «а» класу – Поліщук Любов Власівну (учнів за списком 17),  VI «б» класу – Воєвідку Марію Олексіївну (учнів за списком 16), VII класу – Ванджарук Євгенію Дмитрівну (учнів за списком 8). Таким чином, у школі тоді навчалося 167 дітей. У школі працювало 14 вчителів, а саме: Войнерович М. А., Гаврилюк О. Т., Волощук  О. М., Рожко А. В., Залевська І. К., Факас П. Д., Воєвідка В. І., Курилюк К. Г., Волянський Л. Ф., Рожко М. О., Ванджарук Є. Д. і Воєвідка І. В.

     На початок шістдесятих років минулого століття у школі працювало 17 педагогів, у їх числі: Волянський Ярослав Петрович (директор, вчитель історії),  Залевська Іванна Каролівна, Гаврилюк Олена Тимофіївна, Волощук Олена Михайлівна, Томаш Любов Іванівна, Венгльовська Марія Антонівна, Факас Петро Дмитрович, Гаврилюк Василь Павлович, Романюк Парасковія Іванівна, Костів Василь Михайлович, Курилюк Катерина Григорівна, Воєвідка Яків Іванович, Костащук Марія Дмитрівна, Ванджарук Євгенія Дмитрівна, Воєвідка Марія Олексіївна, Костащук Микола Дмитрович та Воєвідка Іван Васильович. Як бачимо, до школи прийшли працювати нові педагоги. У 1960 році на посаду старшої піонервожатої до школи призначено Венгльовська Марія Антонівна, яка 11 січня 1961 року була переведена на посаду бібліотекаря місцевої шкільної книгозбірні.

     У 1960−1961 н. р. у школі навчалося 204 учні (I клас – 18, II клас – 27,

 III клас – 24, IV клас – 30, V «а» клас – 23, V «б» клас – 23, VI «а» клас – 17, VI «б» клас – 16, VII клас – 26 дітей. Аналізуючи кількісний склад учнів у школі, можна припустити, що з початку шістдесятих років уперше в післявоєнній історії демографічний стан покутських сіл почав зростати.    

     У 1961−1962 н. р. школа із семирічної була перетворена на восьмирічну. До восьмого класу ( класний керівник − Костащук Микола Дмитрович) було зараховано 23 учні. Всього ж у навчальному закладі тоді навчалося 215 дітей. Вигідно виокремлювало Устівську восьмирічну школу те, що з початку шістдесятих років XX ст. при ній упродовж багатьох років діяв духовий оркестр, незмінним керівником якого був Романюк М. В.

     У 1963−1964 н. р. педагогічний склад школи знову збільшився і становив 21 особу. Тоді у навчальному закладі працювали: Гаврилюк Олена Тимофіївна, Волощук Олена Михайлівна, Волянська Калина Степанівна, Мамчур Марія Григорівна, Венгльовська Марія Антонівна, Романюк Парасковія Іванівна, Семотюк Василь Петрович, Садурська Лідія Григорівна, Ванджарук Євгенія Дмитрівна, Костащук Марія Дмитрівна, Гаврилюк Василь Павлович, Микуляк Ілля Васильович, Воєвідко Марія Олексіївна, Воєвідко Іван Васильович, Воєвідко Яків Іванович, Курилюк Катерина Григорівна, Белко Омелян Іванович, Рожко Марія Іванівна (завуч), Романюк Михайло Васильович, Костащук Микола Дмитрович (вчитель біології) і Волянський Ярослав Петрович (директор школи).

     Цікаво, що на той час у радянській Україні розпочалася підготовка до друку багатотомної історії міст і сіл УРСР. До роботи були залучені, насамперед, педагоги. Тому для збору відповідних матеріалів у серпні 1964 року до Івано-Франківського обласного партійного архіву була направлена Ванджарук Євгенія Дмитрівна.

     Тут хочемо відмітити багатогранну й активну суспільно-громадську та педагогічну діяльність вчителя Воєвідки Якова Івановича. Впродовж багатьох літ він вів у школі краєзнавчий гурток. Разом із дітьми досліджував пам’ятки археології та історії на Снятинщині. Автор численних педагогічних статей та історичних розвідок про село Устя, зокрема: «Археологічні розкопки в с. Устя», «Твердою стежкою ( З історії с. Устя)», «Мікротопоніміка с. Устя», «Лицар революції (Порайко В. І.), «Устя» та інших. Брав участь у зборі матеріалів  та написанні історичних довідок про населені пункти Снятинщини до «Історії міст і сіл УРСР. Івано-Франківська область». Відомими також є його розвідки «Легенди розповідають (звідки походять назви наших сіл)», «Звідки пішла назва твого села», «Знай свій рідний край. Стецева», «Село Орелець», «Село Тростянець», «Село Тулова», «Сандуляк Іван Лук’янович», «Топоніміка села Будилів», «Франко і Снятинщина», «Каменяр про стан освіти на Покутті», «Топоніміка села Красноставці», «Топоніміка села Белелуя», які написані і друкувалися у районних часописах «Колгоспник» та «Ленінська правда» впродовж 60−80-х років минулого століття.  

     Школа мала тоді й чималі здобутки в розвитку фізичної культури. Так, у лютому 1965 року учні Устівської восьмирічної школи зайняли перше місце в районних змаганнях із лижного спорту (вчитель фізкультури Микуляк Ілля Васильович). Зростало число учнів школи: 1962−1963 н. р. – 226, 1963−1964 н. р. – 230, 1964−1965 н. р. – 211. А всього за 1955−1965 рр. через Устівську школу пройшло 1849 юнаків і юначок Устя та прилеглих сіл.    

     До середини шістдесятих років ХХ ст. школа функціонувала у пристосованих громадських приміщеннях млина, плебанії, крамниці. Тож у грудні 1965 року було здано в експлуатацію споруджену за кошти місцевого колгоспу (голова Грудєв Яків Гаврилович) нову школу. Вже навесні 1966 року школа здійснила перший випуск. З 28 випускників сім продовжило навчання у вищих навчальних закладах, десять – у середніх спеціальних. В Устянській середній школі тоді, як і тепер, навчалися учні із навколишніх сіл Белелуї, Орельця, Тулови, Устя.

     За декілька перших років свого існування під керівництвом директора школи Вітра Бориса Миколайовича та заступника директора Воєвідки Івана Васильовича навколо школи була висаджена лісосмуга, впорядкована територія, закладено сад.

     Наприкінці 60-х – на початку 70-х років минулого століття навчальний заклад очолювали Волянський Ярослав Петрович, Воєвідко Іван Васильович та Вовченко Олександр Семенович. При школі було закладено дендропарк, який до взірцевого перетворив Борис Михайло Миколайович, наступний директор школи (від 1977 р.). Мініпарк став окрасою не тільки прилеглої території, а й усього села разом із спорудженим поруч стадіоном (1989 р.) і спортивними майданчиками.

У ПЕРІОД "РОЗВИНУТОГО СОЦІАЛІЗМУ"

     У 1965 році Устівська восьмирічна школа стала середньою і наказом № 58 від 5.IX.1965  року директора школи Волянського Ярослава Петровича до дев’ятого класу було зачислено 36 учнів. А всього у школі тоді навчалося 248 дітей. У січні 1966 року директором школи було призначено вчителя історії Вітера Бориса Миколайовича (до цього працював у Задубрівцях). Але вже восени наступного (1967) року  сім’я Вітра переїхала на постійне проживання у Волинську область і виконуючим обов’язки директора школи став виконувати Волянський Я. П. у наступному навчальному році директором школи було призначено Воєвідку Івана Васильовича. Тоді у школі працювали такі (далеко не всі) вчителі: Гаврилюк Олена Тимофіївна, Воєвідко Іван Васильович, Церковняк Калина Михайлівна, Грицяк Марія Іванівна, Костащук Марія Дмитрівна, Костащук Микола Дмитрович, Ванджарук Євгенія Дмитрівна, Микуляк Ілля Васильович. Кузенко Іван Петрович.

   У 1968−1969 навчальному році в Устянській середній загальноосвітній трудовій політехнічній школі з виробничим навчанням (так вона тоді називалася) навчалося 283учні . При школі діяло три групи продовженого дня. У зв’язку з тим, що райвно та РК ЛКСМУ проводили конкурс саморобних діафільмів, присвячених 100-річчю В. І. Леніна, вчителю української мови та літератури Ванджарук Євгенії Дмитрівні було доручено до кінця року разом з учнями школи виготовити і подати на конкурс такий діафільм. У зв’язку з 50-річчям Ленінського комсомолу за активну участь в роботі шкільної комсомольської організації наказом директора школи було відзначено таких комсомольців: Зварич Любов Михайлівну, Романюк Галину Михайлівну, Воєвідку Василя Івановича, Микуляк Наталію Іванівну, Мороз Віру Ярославівну, Берлада Миколу Васильовича та Рожко Івана Мирославовича. До школи на посаду організатора позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми було призначено вчителя хімії Кузенка Івана Петровича. У лютому 1969 року, відповідно до наказу райвно, у школі було проведено конкурс на краще виконання бальних танців, відповідальність за який було покладено на Кузенка І. П.

   У 1968−1969 н. р. в школі працювало 26 педагогів, а власне: Воєвідко Іван Васильович (директор), Волянський Ярослав Петрович (заступник), Кузенко Іван Петрович (організатор), Ванджарук Євгенія Дмитрівна, Воєвідка Євгенія Дмитрівна, Грицяк Марія Іванівна, Костащук Марія Дмитрівна, Костащук Микола Дмитрович,  Порайко Іван Григорович, Зубрин Любов Петрівна, Стучек Галина Олександрівна, Микуляк Ілля Васильович, Семотюк Василь П., Церковняк Калина Михайлівна, Кузенко Марія П., Боднарук Ірина К., Гаврилюк Олена Тимофіївна, Волощук Олена Михайлівна, Волянська Калина Степанівна, Романюк Парасковія І., Воєвідко Марія Олексіївна, Андрусяк Марія Тимофіївна, Венгльовська Марія Антонівна, Романюк Михайло Васильович, Гаврилюк Василь Павлович, Романюк Григорій О.

   У 1969−1970 навчальному році в школі навчалося 279 учнів.

   Типовими шкільними наказами періоду «Холодної війни» є розпорядження директора школи № 90 від 28 березня 1970 року: «З метою ознайомлення із захистом від зброї масового знищення проводити заняття з працівниками школи по 21 годинній програмі кожного четверга вчителям: Кузенку І. П., ЗубринЛ. П. та Костащуку М. Д.».

   У 1970−1971  навчальному році в школі навчалося 270,  а у 1972−1973 − 157 учнів. Восени 1971 року директором школи було призначено Вовченка О. С. (до нього ці обов’язки певний час виконував Воєвідко Іван Васильович)

   Не можемо бодай частково не зацитувати мовою оригіналу ще одне шкільне розпорядження того часу:

ПРИКАЗ № 171

По Устьевской средней школе от 28 июня 1973 года

О состоянии начальной военной подготовки

                            учащихся в IX−X класах.

   В Устьевской СШ в 1972−73 учебном году была впервые введена НВП, обучение которой возглавил сержант Ляшкевич Б. А.

   Школа относительно была подготовлена к этому обучению: был создан кабинет НВП, комната хранения оружия с сигнализацией, кабинет боевой славы. В течении года кабинет НВП пополнился рядос самодельных стендов и другой наглядностью.

   Ряд учащихся приобрели учебную форму, поднялась их дисциплина, учащиеся стали подтянутыми. На соревнованиях и практических стрельбах показали удовлетворительные знания закона всеобщей военской обязаности и результаты стрельбы…

    Після закінчення навчального року старшокласники закріплювали здобуті знання і практичні навики у воєнно-спортивних іграх, про що свідчить наступне розпорядження:

НАКАЗ № 161

   По Устянській СШ від 7/VI−1973 р.

   Про відрядження групи учнів на обласні військово-спортивні змагання «Зірниця».

   На виконання наказу райвно № 131

   Від 5 червня 1973 р. наказую:

   Відрядити юнармійський загін учнів в кількості 25 чоловік в с. Вістова Калуського р-ну на 5 днів з 7 по 11 червня 1973 року під керівництвом воєн рука т. Ляшкевича Б. О. та ст. піонервожату Фармугу Я. Ів.

   Покласти всю відповідальність за здоров’я і безпеку дітей в дорозі і під час змагань на вказаних товаришів.

   Директор школи Вовченко.

     Влітку 1972 року група учнів під керівництвом вчителя фізкультури Ляшкевича Богдана Олексійовича здійснила 21-денний похід по Сумщині місцями бойової слави двічі Героя Радянського Союзу Сидора Артемовича Ковпака. Юні туристи пройшли пішки 229 км від Конотопа до Старої Гути – кінцевого північного населеного пункту Сумської Області, виконавши при цьому другий дорослий розряд із туризму. В Глухові учні зустрілися з вчителькою Г. Є. Боженко, яка після війни проживала в місті Снятині. Цікавою була розповідь партизанки-розвідниці Боженко. В загоні С. А. Ковпака Галина Єрофєєвна пробула близько одного року. Брала участь у всіх важливих операціях, боях. Боженко пройшла Карпатський рейд і при поверненні звідти була поранена в обидві ноги. Вона потрапила в концтабір Освєнцім як в’язень № 66317. Додому учні привезли трофеї – іржавий пістолет, який знайшли на березі річки Клевань, гільзу від снаряда гармати, гільзи від гвинтівок, які знайшли в Брянських лісах і десятки фотографій, подарованих колишніми партизанами. Ці експонати було зібрано для музею, який планувалося створити в Устянській середній школі. Другий етап туристичного походу намічалося пройти в 1973 році, починаючи з Мілашкевичів (Білорусія) до Карпат. Цікаво, що  цей фізично складний туристичний похід тоді пройшла учениця школи, а тепер її педагог Галина Андрусяк (в заміжжі – Порайко). Таким було учнівське літо сімдесят другого…

У 1972−1973 навчальному році за особливі успіхи в навчанні золотою медаллю був нагороджений випускник школи Ярослав Микуляк. Похвальними грамотами «За особливі успіхи у вивченні окремих предметів» нагороджено Галину Андрусяк (математика, фізика), Оксану Воєвідко (математика, історія), Галину Костащук (біологія, хімія), Івана Говдаша (фізика), Євгенію Волощук (біологія, хімія), Ганну Харук (українська література), Степана Томащука (математика, фізика) та Ігора Стецика (фізика, математика).

   А в наступному, 1973−1974,  навчальному році воєнкерівником школи було призначено старшого сержанта запасу Кіцула Ярослава Васильовича. Заходами дирекції школи та воєнкерівника при технічній підтримці шефів (колгосп ім. Леніна) на території школи обіч дендропарку було обладнано тир для стрільби. При школі діяло 14 гуртків: атеїстичний, хоровий, танцювальний, географічний, історичний, математичний, української мови, російської мови, іноземної мови, фізичний, спортивний із секціями, туристичний (керівник Ляшкевич Б. О.), юних натуралістів та юних техніків. У школі містилася ленінська кімната, якою завідував Воєвідка Я. І.

   1973 року до школи прибуло ряд інших спеціалістів: на посаду вчителя англійської мови − Простякова Ірина Василівна, на посаду вчителя російської мови та літератури − Коваль Василь Григорович, на посаду вчителя музики −  Куравська Ярослава Дмитрівна, на посаду вчителя фізики − Танащук Ольга Іванівна, на посаду вчителя математики – Фодчук Іван Миколайович (переводом із Вовчківської СШ).

На зимових канікулах того ж року під керівництвом Стецика Миколи Михайловича учні п’ятого класу організували поїздку в музей народного мистецтва Гуцульщини. Що в Коломиї. А комсомольці та піонерські активісти побували в цікавій подорожі по визначних місцях Івано-Франківська. Особливу увагу дітей привернули краєзнавчий і музей Бойової слави, а також музей історії релігії та атеїзму.

Секретар комітету школи Я. Микуляк у лютому 1973 року писав до районного часопису: «Первинна комсомольська організація Устянської середньої школи має на своєму рахунку чимало добрих справ. І найвагоміший здобуток, мабуть, в тому, що більша частина комсомольців навчається на «добре» та «відмінно», немає невстигаючих. Серед кращих – десятикласники Ігор Стецик, Оксана Воєвідко, Степан Томащук, Іван Говдаш та інші. Вони успішно поєднують навчання з громадсько-корисною роботою. Десятикласники, до речі, вийшли переможцями в огляді комсомольських справ «Партії на вірність присягаєм». Приклад старшокласників комсомольців наслідують молодші школярі».   Керуючись положенням про експедицію «В країну знань» та виходячи із річного плану роботи школи на 1973−1974 н. р., в школі було створено штаб експедиції в такому складі: Ванджарук Є. Д. – начальник штабу, Воєвідка Я. І., Волянська К. С., Волянський Я. П., Костащук М. Д., Фодчук І. М., Фармуга Я. І. (члени). Визначено маршрути і призначено їх керівниками:

1. Шляхами великих звершень – Волянський Я. П.
2. В глибину сторіч – Воєвідка Я. І.
3. До таємниць природи − Воєвідка Я. І.
4.  В світі прекрасного – Волянська К. С.
5. До вершин науки і техніки – Фодчук І. М.
6. У природу рідного краю – Костащук М. Д.

Керівників зобов’язали скласти плани маршрутів, охопивши ними учнів VI−X класів та провести шкільний огляд їх діяльності до 20 вересня 1974 року. 

У 1974−1975 н. р. у школі навчалося 300 учнів. Радянська держава завжди надавала великого значення атеїстичній пропаганді. В січні 1974 року у навчальному закладі створено і затверджено новий склад шкільної ради по атеїзму, до якої увійшли Рожко І. Я. – голова, Костащук М. Д., Венгловська М. А., Фодчук І. М., Танащук О. І., Ванджарук Є. Д. – члени.

          Навесні 1974 року учні школи брали активну участь у спортивних і туристичних змаганнях Снятинського району, зокрема, з плавання, легкоатлетичного кросу у м. Заболотові, легкоатлетичних змаганнях у м. Снятині, воєнно-спортивній грі «Орлятко», триденному туристичному зльоті в с. Джурів та районних змаганнях санітарних дружин і санпостів. А восени того ж року відчутну допомогу трудівникам колгоспу ім. В. І. Леніна надали школярі. Вони вийшли в поле і допомагали своїм батькам збирати урожай цукрових буряків. Ударно працювали на колгоспному полі учні Будилівської, Орелецької восьмирічних і Устянської середньої шкіл. Партком і правління колгоспу ім. Леніна висловили педагогам й учням щиру подяку за допомогу.

          У лютому 1975 року заступником директора школи по початковій військовій підготовці було призначено Волянського Ярослава Петровича. А в березні цього ж року в школі пройшов конкурс дитячої технічної творчості, присвячений 30-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941−1945 рр., виділено експонати на районну та обласну виставки.

   Цікаво, що у тому навчальному році за особливі успіхи в навчанні нагороджено золотою медаллю із врученням атестату особливого зразка ученицю Волощук Марію Володимирівну, а похвальними грамотами за особливі успіхи у вивченні окремих дисциплін ще 14 випускників школи.

   У 1975−1976 н. р. у школі навчалося 285 учнів. Як і в попередні роки, на підставі «Положення про Всесоюзний фізкультурний комплекс «Готовий до праці і оборони СРСР» 10 листопада 1975 року було створено і затверджено комісію для прийому норм і вимог ГПО в такому складі: Борис Михайло Миколайович – голова комісії, Ляшкевич Богдан Олексійович – заступник, Волянський Ярослав Петрович – воєнкерівник, Коваль Василь Григорович – член комісії,учитель,  Факас Марія Дмитрівна – медсестра, Венгльовська Марія Антонівна – член комісії, учитель, Танащук Ольга Іванівна – член комісії, учитель, Фодчук Іван Миколайович– член комісії, учитель, Волощук Марія Василівна – член комсомолу, секретар комсомольської організації, Томащук Марія Богданівна – член комсомолу та учкому, Павловська Марія Романівна – старша піонервожата.

   Дбаючи про оздоровлення учнів, дирекція школи щорічно розробляла відповідні заходи. Так, влітку 1976 року піонерським майданчиком було охоплено підготовчу групу  учнів I−III класів, створено піонерський табір у складі учнів IV−VII класів, табір праці і відпочинку із числа учнів VIII –IX класів, військово-спортивний табір (11 учнів), оздоровлено в піонерських таборах районо та колгоспу 11 учнів, проведено турпохід по шляхах партизанського загону С. А. Ковпака 15 учнів VIII−IX класів.

   Роль вчителя у радянській державі яскраво висвітлена у наказі по Устянській СШ від 2 жовтня 1976 року. У ньому, зокрема, йдеться про наступне: «КПРС і радянський Уряд доручили величезному загонові радянських вчителів найвідповідальнішу роботу – формувати людину комуністичного суспільства. Праця вчителя найпочесніша, найблагородніша, найвідповідальніша. Партія високо цінить роботу радянських вчителів і одночасно ставить перед ними великі вимоги. Багаточисленний загін вчителів нашої країни успішно справляється із своєю роботою, чим сприяє радянській державі успішно здійснювати програму комуністичного будівництва. Однією з ланок цього загону є вчителі Устянської СШ. Вони з року в рік поліпшують науково-методичний процес вивчення основ наук, розгортають навчальні кабінети, багато прикладають зусиль у трудовому вихованні учнів…».

   Цим же наказом з нагоди Дня вчителя  директор школи О. С. Вовченко оголосив подяку ряду кращих працівників навчального закладу.

   У 1976−1977 н. р. в школі навчалося 259 учнів. У січні 1977 року новим директором школи став Борис Михайло Миколайович. У навчальному закладі активно діяла піонерська організація. Так, наприклад, 22 травня 1977 року до м. Снятина на піонерський зліт виїхав правофланговий загін під керівництвом старшої піонервожатої Томаник Олени Михайлівни. На цей зліт також прибула заступник директора школи по навчально-виховній роботі Ванджарук Є.Д.

   У 70-х роках XX ст. ідеологічний тиск і навантаження на школу, як і на все радянське суспільство, посилились. Педагогічні колективи, технічний персонал шкіл, батьків та учнів змушували ретельно вивчати матеріали з’їздів КПРС, інші програмні документи партії; зобов’язували конспектувати їх, здавати заліки тощо. Виходячи з методичного листа Міністерства освіти СРСР «Про вивчення учнями загальноосвітніх шкіл Конституції СРСР…», наказом № 3 по Устянській СШ від 5 січня 1978 року ряд вчителів гуманітарних дисциплін зобов’язали вичитати певну кількість уроків про Конституції СРСР. Крім того, у наказі йшлося про наступне: «…9. Організатору по позакласній та позашкільній роботі т. Лосєвій Г. Ф. разом з комсомольською та піонерською організаціями організувати роботу по вивченню школярами Конституції СРСР, доповіді і промов Л. І. Брєжнєва на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради СРСР, забезпечити єдність і взаємозв’язок урочної та позаурочної форм роботи, розвиток суспільно-політичної, пізнавальної і творчої активності учнів.

   9. Найважливіше завдання всіх педагогів школи полягає в тому, щоб розкрити учням значення Основного закону СРСР, пробудити в них почуття гордості і високої моральної відповідальності – бути громадянином СРСР. Вся робота щодо вивчення школярами Основного Закону країни має сприяти дальшому удосконаленню навчання і комуністичного виховання підростаючого покоління, виробленню в нього активної життєвої позиції, непримиренності до буржуазної ідеології та моралі, переконаності у правоті справи комунізму.

   10. Зобов’язати керівника університету педагогічних знань т. Ванджарук Є. Д. організувати глибоке вивчення Конституції СРСР серед батьків».

   В школі активно здійснювалося патріотичне виховання. Так, 9 травня 1978 року 37 учнів відвідали прикордонну заставу у с. Нижні Синівці Глибоцького району Чернівецької області. З метою підготовки до районного туристичного зльоту, присвяченому 60-річчю ВЛКСМ, дирекція школи зобов’язала вчителя фізкультури Ляшкевича Богдана Олексійовича та вчителя англійської мови Цюпу В. Ф. здійснити туристичний похід 2 по 8 червня 1978 року по маршруту Устя – Незвисько – Заліщики з командою учнів 7−9 класів у складі 12 осіб.; в ході походу здійснити зустрічі з передовиками сільського господарства та учасниками Великої Вітчизняної війни. А з16 по 26 липня того ж року 15 учнів 6−9 класів під орудою класного керівника шостого класу Івана Миколайовича Фодчука відвідали

м. Київ.

   Постійно оновлювався педагогічний склад школи. У середині сімдесятих років минулого століття до школи прийшли працювати  вчитель хімії Рожко І. Я., вчитель фізики Протасик Р. Д., а на посаду старшої піонервожатої – Мамчур О. М. (від 9 січня 1975 р.), яка тоді навчалася в Чернівецькому державному університеті.

   У школі активно діяли різні спортивні гуртки. Під керівництвом вчителя фізкультури Ляшкевича Б. О. учнівські спортивні команди систематично брали участь у різних змаганнях. Наприклад, 6 лютого 1979 року у районних змаганнях із лижніх перегонів у Балинцях взяла участь команда Устянської СШ у складі шести осіб. А 20 березня того ж року устянські юнаки у Джурові вже брали участь у районних змаганнях із класичної боротьби (керівник команди вчитель Коханюк Василь Миколайович). Вже наступного дня у Заболотові учні Устянської СШ брали участь в легкоатлетичному кросі. А наприкінці квітня шкільна команда вже брала участь у районній спартакіаді школярів з ГПО. Наприкінці травня того ж року устянські школярі брали участь у районних змаганнях із плавання. Слід ще зазначити таке: експедиційні загони школи (класи) по маршруту «Моя Батьківщина – СРСР» у 1978−1979 н. р. провели значну пошукову роботу. Загін 6 класу «В боях відстояли Вітчизну свою» був нагороджений дипломом II ступеня на обласному зльоті туристів-краєзнавців.

   Здійснюючи комуністичне виховання школярів (наказ № 26 по Устянській СШ від 22 травня 1979 р.) дирекція школи запровадила поїздку (згодом традиційні) випускників школи у музей Леніна у Львові. Виходячи з рішення батьківського комітету про закупівлю путівки для поїздки учнів різних класів в кількості 14 осіб до столиці УРСР наказом по школі № 33 від 2 липня 1979 року старшим групи було призначено класного керівника шостого класу Венгльовську Марію Антонівну.   

Станом на 10 червня 1979 року у школі працювало 28 педагогів, а саме: Борис Михайло Миколайович (директор школи, вчитель історії), Ванджарук Євгенія Дмитрівна, Лосєва Ганна Федорівна (організатор по позакласній та позашкільній роботі, вчитель російської мови і літератури), Воєвідко Іван Васильович, Волянська Калина Степанівна (вчитель української мови і літератури), Грицяк Марія Іванівна (вчитель української мови і літератури), Коваль Василь Григорович (вчитель російської мови і літератури), Костащук Микола Дмитрович (вчитель географії), Воєвідка Яків Іванович (вчитель історії), Волянський Ярослав Петрович (вчитель історії і суспільствознавства, воєнний керівник), Порайко Катерина Григорівна, Фодчук Іван Миколайович, Гаврилюк Василь Павлович (вчитель технічної праці), Протасик Роман Дмитрович (вчитель фізики), Костащук Марія Володимирівна (вчитель початкових класів) Д., Венгльовська Марія Антонівна, Ропеко Ір. Я., Цюпа Володимир Федорович, Ляшкевич Богдан Олексійович (вчитель фізкультури), Коханюк Василь Миколайович, Гордійчук Ірина Козьмівна, Волощук Олена Михайлівна, Тумак Марія  Миколаївна (вихователь групи продовженого дня, пізніше вчитель історії), Воєвідка Марія Олексіївна (вихователь групи продовженого дня), Гаврилюк Олена Тимофіївна (вихователь групи продовженого дня), Стецик Микола Михайлович (вихователь групи продовженого дня), Мамчур Олена Михайлівна (старша піонервожата), Романюк П. Ів. У 1979−1980 н. р. до школи вчителем фізкультури прийшов працювати Пасічник Мирослав  Іванович., вчителем музики – Білий Роман Миколайович, вчителем трудового навчання Діденко В. Д., вихователем групи продовженого дня, згодом −  вчителем початкових класів – Безбородько Микола Петрович. 15 серпня 1980 року на посаду вчителя математики була призначена Малофій Марія Богданівна. Вихователем групи продовженого дня працювала Волощук Олена Михайлівна. Відбувалися інші кадрові зміни. Так, наприклад, Тумак Марію Миколаївну з посади вихователя групи продовженого дня було переведено на посаду вчителя історії.  

   Військово-патріотичне виховання учнів активно велося і в наступні роки. Так навесні 1980 року 31учень школи (керівник клубу ім. Я. Галана Волянська К. С.) відвідали музей Галана в с. Нижній Березів. Навесні 1981 року 30 учнів школи відвідали місто-герой Брест. З метою вивчення повстання 1919 року і комсомольського підпілля в роки Великої Вітчизняної війни у червні того ж року здійснено поїздку групи учнів 5−9 класів у м. Хотин та у м. Кам’янець-Подільський з метою вивчення історії УРСР від найдавніших часів і до наших днів. Окрім клубу ім. Я. Галана у школі ще діяли Клуб «Світоч» (керівник Лосєва Г. Ф.) та клуб інтернаціональної дружби (керівник Цюпа В. Ф.). Класних керівників і класоводів зобов’язували на виховних годинах вивчати положення і висновки документів XXVI з’їду КПРС.

   Спортивні традиції школи впродовж усієї своєї праці у ній разом із своїми колегами-педагогами розвивав вчитель фізичного виховання М. Пасічник. Так, у 1980−1981 н. р. команда устянських юнаків і дівчат взяла участь у зональних змаганнях із баскетболу, районних лижніх змаганнях,  змаганнях з боротьби, та у фінальних районних змаганнях із кульової стрільби, легкоатлетичному кросі, багатоборстві комплексу ГПО, легкоатлетичних змаганнях на приз газети «Ленінська правда» (присвячені Дню Перемоги), районних змаганнях, санітарних дружин і постів, з туризму і військово-спортивних − «Зірниця – 81», щорічних – «Старти надій». Восени 1981 року за вдало організований тиждень фізичної культури та цікаво проведений вечір «Олімпійці України» вчителеві було оголошено подяку.

   Із початком вісімдесятих років у школах району та області традиційним стало свято квітів, яке завжди проводилося у перший-другий осінні місяці. У вересні 1981 року в Усті відбулося шкільне свято квітів «Краса рідного краю», присвячене 60-річчю утворення Всесоюзної піонерської організації ім. В. І. Леніна.

   Цього ж року у зв’язку із 75-річчям Генерального секретаря ЦК КПРС, Голови президії Верховної Ради СРСР Л. І. Брєжнєва у школі розгорнулося вивчення його книг «Мала земля», «Відродження», «Цілина» і «Спогади».

   Взимку 1982 року у школі пройшов місячник оборонно-масової роботи, присвячений 64-ій річниці Радянської Армії та Військово-Морського флоту «з метою виховання школярів на героїчних революційних традиціях Комуністичної партії радянського народу і Збройних Сил СРСР». Цікавим було спортивне життя.

Навесні 1982 року у середній школі с. Устя велися змагання з волейболу між спортсменами бригад колгоспу ім. Леніна у залік спартакіади. На ці змагання запросили команду працівників РВВС. У результаті впертої боротьби в трьох турах перемогу здобули працівники міліції, вони були нагороджені пам’ятним призом і грамотою. Хорошу гру продемонструвала команда с. Устя (капітан команди Д. Лелюк). Здобувши перемогу над командами с. Тулови та учнів середньої школи, устянські спортсмени зайняли перше місце, за щоїх нагородили перехідним кубком і грамотою. Друге місце посіла команда Тулови, третє − дісталось учням Устянської середньої школи. З якихось причин волейболісти сіл Будилова та Орельця не з’явились на цю першість. Невдовзі у селі Устя між фізкультурними командами проводилися фінальні змагання з шашок. У фінал потрапили шість команд із колгоспів ім. Петровського, «Перше травня», В. І. Леніна, ім. Я. Галана, ім. Суворова та ім. Дзержинського. В упертій боротьбі почесне перше місце завоювала команда імені Я. Галана. Друге місце дісталось спортсменам колгоспу «Перше травня» і на третьому – опинились шашкісти колгоспу імені Суворова. Переможців змагань нагородили кубком, а призерів – грамотами.    

   Наприкінці 1981−1982 н. р. команда школи вкотре брала участь у районних туристських змаганнях, за підготовку до змагань якої відповідали Лосєва Г. Ф., Пасічник М. І., Костащук М. Д. та старша піонервожата Мамчур О. М. Двадцять першого червня 1982 року старшокласники під керівництвом вчителя фізкультури Пасічника «з метою вивчення флори і фауни Карпат» здійснили туристичний похід за маршрутом Устя-Космач-Ворохта-Говерла-Яремча-Устя.

   У 1982−1983 н. р. при школі діяло п’ять груп продовженого дня. Цікаво, що вихователем I групи (у складі 24 учнів першого та 8 учнів другого класів) стала новий педагогічний працівник школи Андрусяк Галина Михайлівна.

У лютому 1983 року в Устянській середній школі відбулася теоретична конференція, присвячена 40-річчю Сталінградської битви, в роботі якої взяли участь учні 8−10 класів, а також вчителі. Змістовні реферати з цієї теми підготували Галя Рожко, Галя Іглінська, Оксана Воєвідко та інші. Під закінчення заходу із заключним словом виступив директор школи М. М. Борис, який відмітив, що перемога радянських військ у Сталінградській битві мала надзвичайно велике значення у ході всієї війни і стала прикладом самовідданого служіння Вітчизні радянських воїнів. Наприкінці цього ж навчального року школярі-третьокласники зібрали 4 цнт макулатури. В індивідуальному змаганні переможцями вийшли Володимир Турчинський, Ірина Попович, Василь Оробець та ін.

   Зростала матеріально-технічна база школи, у якій діяло 15 спеціально обладнаних кабінетів. Зокрема, біологічним кабінетом завідувала  Венгльовська М. А., а математичними – Порайко К. Т. і Сорохатий П. М.

   Попри  широко рекламовану «свободу слова і віровизнань» в СРСР, з метою координації роботи по атеїстичному вихованню учнівської молоді та батьківської громадськості наказом № 53 від 31 серпня 1983 року по загальноосвітній школі с. Устя у навчальному закладі була створена атеїстична рада на чолі з її директором М. Борисом. Цього ж року восени, з метою посилення атеїстичного виховання, активізації роботи клубу ім. Я. Галана,  група учнів на чолі з класними керівниками здійснила поїздку у музей «Скит Манявський» на Богородчанщині. У приміщенні школи були створені ленінський та атеїстичний музеї. На виконання вимог червневого (1983 р.) Пленуму ЦК КПРС з метою посилення правового виховання учнів у школі була створена спеціальна рада на чолі з Лосєвою Ганною Федорівною. Школярі вели активну громадську роботу. Так, наприклад, учні 10-Б класу з коштів зароблених під час трудового семестру перерахували у радянський фонд миру 24 карбованців. А влітку 1984 року устянські школярі відвідали музей Великої Вітчизняної війни у Києві.

   Школа завжди давала учням міцні знання і перебувала в числі кращих не тільки в межах району. Так, у вересні 1983 року на базі Устянської СШ відбувся обласний семінар творчої групи біологів обласного Інституту удосконалення учителів, до чого найбільше приклалася вчитель біології Венгльовська М. А. У 1984−1985 н. р. до школи на посаду вихователя групи продовженого дня прийшла працювати Мельничук Г. Б.

   До речі, влітку 1985 року команда піонерів і комсомольців Устянської СШ взяла участь у 28-х за порядком районних  туристських змаганнях, що були присвячені XXVII з’їзду КПРС. У серпні цього ж року у школі, окрім уже існуючих, був створений спортивний клуб «Олімп», який очолив Пасічник М. І. Музеєм історії релігії та атеїзму завідував Борис М. М., а Ленінським музеєм – Тумак М. М.

   1985−1986 навчальний рік розпочався Уроком миру, який став його політичним епіграфом. Як відзначалося у наказі по загальноосвітній середній школі с. Устя № 61 ^в. «…в більшості класі Урок миру проведено на високому ідейному рівні. При підготовці до його проведення використано документи КПРС і Радянської держави. Надано слово ветеранам партії, праці, учасникам Великої Вітчизняної війни. Учні звітувались про свій внесок у зміцнення могутності нашої Батьківщини». У листопаді того ж року з метою пропаганди й роз’яснення учням рішень Жовтневого (1985 р.) Пленуму ЦК КПРС та передз’їздівських документів партії у школі було проведено ряд уроків і бесід.

   1985−1986 навчального року устянські школярі взяли участь у районних змаганнях із шахів на приз «Білі тура», змаганнях із технічного моделювання, зональних змаганнях з баскетболу, лижних перегонах, у шкільному воєнно-спортивному святі, районних військово-спортивних іграх «Орля» та «Зірниця». Сімдесят учнів школи брали участь у районному огляді учнівської художньої самодіяльності. Окрім щорічних шкільних і районних предметних олімпіад, навесні 1985−1986 навчального року у школі, а пізніше і в райцентрі була проведена олімпіада юних атеїстів.

   У травні 1986 року учні уже вивчали матеріали XXVII з’їзду КПРС − «історичної, світового значення події». Школа і все радянське суспільство вступали в епоху «перебудови».

У ПЕРІОД "ПЕРЕБУДОВИ"

   З початком вісімдесятих років минулого століття у школі відбулися серйозні кадрові переміни: старше покоління педагогів виходило на заслужений відпочинок, до школи  прийшло нове поління освітян. У зв’язку з виходом на пенсію у вересні 1981 року звільнився з роботи Стецик Микола Михайлович. На посаду вихователя групи продовженого дня була призначена Андрусяк Галина Михайлівна. З посади вчителя тракторної справи звільнився Діденко Володимир Дмитрович (1982 р.; згодом знову працював на цій же посаді). На посаду майстра практичного водіння тракторів і сільськогосподарських машин було призначено Пасічника Ігоря Володимировича. Вчителем фізкультури став Сорохатий П. М. У жовтні 1983 року вийшла на заслужений відпочинок вчитель математики Порайко Катерина Григорівна. З цієї ж причини у січні 1984 року звільнилася з роботи вчитель української мови і літератури Грицяк Марія Іванівна. Залишив працю в школі Воєвідка Яків Іванович. У зв’язку із виходом на пенсію у червні 1985 року звільнилася з роботи заступник директора Устянської СШ Ванджарук Євгенія Дмитрівна; пізніше вона ще певний час, до червня 1990 року, працювала вчителем образотворчого навчання. У вересні 1987 року вийшла на заслужений відпочинок вчитель історії і суспільствознавства Тумак Марія Миколаївна. У жовтні 1988 року у зв’язку із виходом на пенсію розрахувалася з роботи вчитель російської мови і літерератури Костащук Марія Дмитрівна (на цю посаду у серпні того ж року була призначена Мироник Галина Іванівна; працювала у школі до 2004 року). З цієї ж причини у грудні 1988 року звільнився з роботи Костащук Микола Дмитрович. З посади старшої піонервожатої на посаду організатора позакласної та позашкільної освіти у серпні 1989 року була переведена Мамчур О. М. Із досягненням пенсійного віку, у червні 1990 року вийшла на заслужений відпочинок вчитель української мови та літератури Волянська Калина Степанівна, а у червні наступного року з цієї ж причини –  керівник ДПЮ Волянський Ярослав Петрович.

   Маючи сільськогосподарський профіль, а при школі земельно-дослідну ділянку, якою впродовж багатьох років завідувала Марія Антонівна Венгльовська, навчальний заклад гостро потребував для навчання школярів-трактористів і для обробітку землі нової техніки. То ж у листопаді 1985 року, згідно розпорядження обласного відділу освіти, для школи було закуплено новий трактор. У м. Черкаси за ним відрядили вчителя Василя Йосипович Костащука. Він же у грудні того ж року був відряджений у м. Чернігів по трактор ДТ-75.

Восени 1989 року на посаду майстра виробничого навчання був прийнятий Радик Петро Іванович (працював у школі до 2013−2014 н. р.). У січні 1990 року на посаду вчителя російської мови та літератури в порядку переводу з цієї ж посади в Орелецькій НСШ була призначена Плехтяк Галина Миколаївна.

У НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ

Початок дев’яностих років минулого століття позначився у школі серйозними кадровими змінами. З 1991 року у школі вчителем музики працював Білоус Володимир Богданович, а педагогом-організаатором − Білоус Марія Петрівна. У серпні 1991 року до школи на посаду медичної сестри в порядку переводу з цієї ж посади Снятинської райлікарні була призначена Грицяк (Романюк) Марта Євгенівна. У вересні 1992 року на посаду заступника директора школи по навчально-виховній роботі була призначена Заяць Теодозія Миколаївна, а на посаду вчителя музики – Семотюк Зіновій Васильович.

У зв’язку із виходом на пенсію, 16 вересня 1993 року з посади директора школи  звільнився Борис Михайло Миколайович. На посаду директора Устянської СШ в порядку узгодженого переводу з цієї ж посади Бортниківської СШ Тлумацького району була призначена Кузів Ірина Яківна. Взимку 1994 року вийшов на заслужений відпочинок і звільнився з роботи вчитель історії Борук Петро Петрович. З цієї ж причини у школі перестав працювати вчитель трудового навчання Гаврилюк В. П. У серпні 1994 року на посаду вчителя фізкультури був призначений Волинський Василь Іванович.

Навесні 1995 року в зв’язку із виходом на пенсію звільнено від обов’язків заступника директора по навчально-виховній роботі Заяць Теодозію Миколаївну і залишено за нею право читати уроки (вона викладала математику до 1996 року). На основі узгоджених дій з посади заступника директора по виховній роботі на посаду заступника директора по навчально-виховній роботі з 1.03.1995 р. призначено Мамчур Олену Михайлівну.

Із звільненням з посади заступника директора школи по виховній роботі Плехтяк Галини Миколаївни (восени 2004 року переведена на посаду директора Будилівської ЗОШ I−II ст.), на цю посаду в порядку переводу з посади керівника гуртків Снятинської станції юних натуралістів 25 серпня 1995 р. призначено  із правом читати уроки Мамчур Оксану Іллівну, вчителя біології і хімії. Того ж року  з посади групи продовженого дня Княженської ЗОШ I−II ст. на посаду вчителя української мови і літератури призначено Волянську Марію Василівну, на посади вчителя валеології та вихователя групи продовженого дня − Семотюк Ганну Миколаївну (у школі працювала до 2004 року), на посаду вчителя історії – Кривуцик Оксану Іванівну (у школі працювала до 1997 року).

На підставі наказу райво №48 від 31.08.1996 р. на посаду керівника хореографічного колективу було призначено випускника Чортківського педучилища Саєнка Костянтина Костянтиновича. Того ж року на посаду вчителя інформатики прийшов працювати Заяць Ростислав Петрович, на посаду вчителя трудового навчання та майстра по водінню трактора − Гаріджук Петро Михайлович, на посаду вчителя креслення – Гаріджук Лариса Миколаївна, на посаду вчителя німецької мови (за сумісництвом) – Ткачук Світлана Борисівна.

У 1997 році на посаду вчителя історії прийнято Харука Івана Михайловича. А з 1998 року у школі працювала на посаді вчителя початкових класів Ріпко Надія Іванівна.

Станом на 21 травня 1998 року у школі працювали: Кузів І. Я., Мамчур О. М., Мамчур О. І., Боднарук М. В., Рожко В. Я., Горук М. М., Мироник Г. І., Плехтяк Г. М., Молофій М. Б., Семотюк О. В. (вчитель математики), Заяць Р. П., Харук І. М., Венгльовська М. А., Рожко І. Я., Протасик Р. Д., Остафійчук Надія Петрівна вчитель англійської мови, Волинський В. І., Семотюк З. В., Петрук Ігор Тарасович (вчитель фізики і трудового навчання), Радик П. І., Порайко Г. М., Мельничук Г. Б., Гордійчук І. К., Костащук Марія Володимирівна (вчитель початкових класів), Волинська М. В., Саєнко К. К., Семотюк Ганна Миколаївна, Грицяк (Романюк) М. Є., Іванець (Щиголь) Світлана Ярославівна (педагог-організатор), Пік Ігор Ярославович – вчитель німецької мови.

У цьому навчальному році виповнилося 130 років з часу заснування товариства «Просвіта» у Львові. З цієї нагоди вчитель історії Ірина Кузів після вивчення теми «Культура у другій половині XIX ст.» провела у дев’ятому класі цікавий захід про заснування, створення і діяльність «Просвіти» в селі Устя, на який запросила уродженця села, місцевого краєзнавця Дмитра Васильовича Боднарука.   

З 1999 року на посаді практичного психолога працює Василь Харитон. У 2000 році зі школи звільнилася вчитель хімії Рожко Ірина Яківна. Від 2001 року на посаді вчителя математики трудиться Микуляк Лідія Володимирівна, а на посаді вчителя фізики – Дідушко Василь Іванович. У 2001−2004 рр. посаду вчителя музики займав Шлемко Микола Васильович, який організував у школі добрий учнівський хор.

В школі завжди активно культивувався спорт. У 1995 році збірна Устянської ЗОШ I−III ст. виборола II місце в районних фінальних юнацьких змаганнях з футболу. Наступного року в складних спортивних перегонах школа здобула II місце в обласній першості з футболу серед юнацьких команд.

У 1997−1998 н. р. команда Устянської школи зайняла третє місце в районному фіналі третьої спартакіади школярів з футболу.

У 1998−1999 н. р. команда Устянської ЗОШ I−III ст. здобула четверте місце в районному легкоатлетичному кросі, четверте місце в районних юнацьких змаганнях з легкої атлетики та загальне четверте місце в районній міжшкільній спартакіаді під девізом «Хто ти, майбутній олімпієць?». Вона була нагороджена грамотами за підписами завідувача відділу освіти М. В. Буграка і голови районного спортивного клубу «Гарт»  Г. І. Данюка. Того ж року команда юнаків школи посіла третє місце в районному фіналі перших кадетських ігор.

У 1999 році Устянська школа здобула трете місце в юнацьких фінальних іграх з волейболу, четверте місце з кросу та четверте місце з легкої атлетики серед загальноосвітніх шкіл Снятинського району. 

Команда устянських школярів 2000 року виборола перше, а 2002 року  друге місце в першості району з футболу серед учнів загальноосвітніх шкіл  I−III ст. Того ж року Устянська ЗОШ I−III ст. посіла II місце з волейболу у другій районній спартакіаді серед працівників освіти. Ці спортивні успіхи школи зафіксовані відповідними грамотами.

У 2002−2003 н. р. команда Устянської ЗОШ I−III ст. була нагороджена черговою грамотою за третє місце в фінальних районних змаганнях із шашок між збірними загальноосвітніх шкіл. Того ж року юнаки школи посіли четверте місце у фінальних районних змаганнях із волейболу. Загальним підсумком спортивних перемог школи 2002−2003 навчального року стало I командне місце в районній спартакіаді серед загальноосвітніх шкіл району I−III ст.  

У 2003 р.  команда Устянської ЗОШ I−III ст. здобула третє місце в змаганнях із футболу в заліку районної спартакіади серед працівників освіти,  третє місце в першості району з волейболу серед чоловічих команд та третє місце в районних змаганнях з легкої атлетики серед загальноосвітніх шкільних закладів.

У 2005 році команда Устянської ЗОШ I−III ст. виборола друге місце з волейболу серед юнаків – учнів загальноосвітніх шкіл I−III ст., друге місце з шахів. Того ж року школа виборола III місце в районній спартакіаді з волейболу у зональних змаганнях серед загальноосвітніх шкіл I−III ст.                У 2007 н. р. устянські школярі здобули III місце в першості району з шашок серед учнів загальноосвітніх шкіл I−III ст.

За спортивними здобутками школи стоїть наполеглива праця багатьох  вчителів фізичної культури, а в останні роки – Волинського Василя Івановича. Він не тільки добре зберіг наявний спортивний інвентар, але й значно поповнив його задіявши меценатів – шанувальників спорту, чим створив належні умови для фізичного становлення і розвитку учнів.        

При школі діє дослідна земельна ділянка, на якій діти набувають сільськогосподарського досвіду. Велику допомогу посівними матеріалами свого часу надавали спершу селянська спілка «Нове життя» (голова Микитин М. М.), а пізніше − ПАПП «Ольвія – М». Тепер на цій земельній площі поступово закладається новий фруктовий сад.

Традиційними стали у школі вечори зустрічей з випускниками. Велику кількість представників громадськості, вчителів, учнів школи та понад дві сотні випускників зібрав в Устянській ЗОШ такий вечір у березні 2000 року. Директор школи Ірина Кузів в публікації «Зустріч через десятиріччя», у районному часописі «Голос Покуття», зокрема,  писала: «На вечір прибув Микола Михайлович Рожко, доктор медичних наук, професор, завкафедрою стоматології факультету післядипломної освіти лікарів, декан стоматологічного факультету. Користується неабияким авторитетом не лише в Івано-Франківську, а й в Україні. Після закінчення школи він зумів самотужки здобути немало: став чемпіоном України з боротьби і досягнув великих успіхів у галузі медицини. Микола Михайлович подарував для медичного кабінету школи медикаменти і запросив бажаючих на навчання в Івано- Франківську медичну академію, де вже навчаються випускнини Віталій Рожко та Іван Ріпко».

З об’єктивних причин педагогічні кадри школи змінюються і оновлюються. У 2002 році вчителя англійської мови Остафійчук Надію Петрівну переведено на роботу до Снятинської ЗОШ №2. Тоді ж  на посаду вчителя ДПЮ в Устянську ЗОШ I−III ст. було призначено Плугаторика Івана Васильовича. Від 2003 року вчителем української мови працювала Семотюк Марія Михайлівна, а від 2004 року − посаду вчителя англійської мови займає Кузів (в заміжжі – Дідушко) Світлана Миколаївна. Від 2005 року вчителем музики працює Харук Людмила Миколаївна.

ШКОЛА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

     Власне старше і середнє покоління педагогічних працівників проклало місток до становлення національної школи після розпаду радянської імперії і проголошення суверенітету й незалежності України. А молодь підхопила творчий факел.

У 2007−2008 навчальному році в школі почали працювати молоді спеціалісти – вчитель англійської мови Малофій (в заміжжі – Ладинська) Олександра Василівна та вчитель економіки Ладинський Віктор Володимирович (від 2010 року виконує ще й обов’язки соціального педагога). Від 2010 року на посаді вчителя початкових класів (з неповним тижневим навантаженням) працює у школі Фроляк Галина Мирославівна.

Восени 2009 року устянські учні взяли участь у районному конкурсі учнівських проектів на тему «Я − громадянин України» і серед двадцяти трьох шкіл Снятинщини здобули переконливу перемогу. Проект «Його життя – це подвиг» (керівник Оксана Мамчур), присвячений одному з організаторів і керівників Норильського повстання у травні 1953 року в 4-й зоні ГОРЛАГу (Росія), уродженця с. Стецеви, тепер мешканця с. Устя, Євгена Грицяка виявився найкращим. Далі устянські школярі успішно захистили цей проект на обласному рівні і потрапили на Всеукраїнський конкурс. Сімнадцятого червня 2010 року у школі урочисто відкрито історико-меморіальний музей Євгена Грицяка – колишнього члена молодіжної секції  ОУН у Снятині, червоноармійця-політв’язня, учасника дисидентського руху, співавтора «Хартії-77», постійної жертви КДБ, тепер кавалера ордена «За мужність» (I ступеня). Серед інших поважних гостей з Івано-Франківська, Городенки, Кіцманя, Снятина на свято прибув з Києва кінорежисер, автор документального фільму «Загадка Норильського повстання», Шевченківський лауреат Михайло Ткачук. Створення цієї музейної світлиці стало ще однією духовною перлинкою у вихованні дітей на прикладі української героїки і подвижницва.

До слова, 2010 року творчий колектив Устянської ЗОШ I−III ст. Снятинської районної ради у складі вчителів О. Мамчур, Л. Харук, Л. Гаріджук, К. Саєнка здобув II місце в обласному етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту на кращу модель навчального закладу «Школа майбутнього». А 2011 року школа стала фіналістом IV Всеукраїнського конкурсу благодійних проектів «Добро починається з тебе».  

 У 2011р. до навчального закладу як вчитель біології прийшла працювати Мамчур Людмила Василівна. У 2013 р. на посаду вчителя математики з неповним тижневим навантаженням призначено Томащука Богдана Івановича, на посаду вчителя фізичного виховання – Волинського Віктора Васильовича, а на посаду вчителя німецької мови − Яківчук Галину Миколаївну. На посаду завідувача історико-меморіального музею «Євгена Грицяка» призначено Романюка Тараса Миколайовича, який свого часу закінчив факультет історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. На відмінно захистив дипломну роботу на тему «Повстання в табораг ГУЛАГу наприкінці 40-х – на початку 50-х років XX століття». Того ж року звільнили займані посади майстри виробничого навчання, вчителі трудового навчання Гаріджук Петро Михайлович та Радик Петро Іванович.  

На даний час, станом на 1 вересня 2014 року в Устянській ЗОШ І−ІІІ ст. навчальні дисципліни викладають 30 педагогів, а власне: Дідушко Василь Іванович, Дідушко (до заміжжя – Кузів) Світлана Миколаївна, Волинська Марія Василівна, Волинський Василь Іванович, Волинський Віктор Васильович, Гаріджук Лариса Миколаївна, Гордійчук Ірина Кузьмівна, Горук  Марія Мирославівна, Грицяк Марта Євгенівна, Імангулова (до заміжжя –Кейван) Ганна Іллівна, Кузів Ірина Яківна, Ладинська (до заміжжя – Малофій) Олександра Василівна,  Ладинський Віктор Володимирович, Малофій Марія Богданівна, Мамчур Людмила Василівна, Мамчур Оксана Іллівна, Мамчур Олена Михайлівна, Мельничук  Ганна Богданівна, Микуляк Лідія Володимирівна, Плугаторик Іван Васильович, Порайко Галина Михайлівна, Романюк Тарас Миколайович, Саєнко Костянтин Костянтинович, Терлецький Василь Іванович, Томащук Богдан Іванович, Федорів (до заміжжя – Гаріджук) Ілона Петрівна, Фроляк Галина Мирославівна, Харитон Василь Ярославович, Харук Людмила Миколаївна, Яківчук Галина Миколаївна. Як і їхні попередники десятки років тому, ця міцна педагогічна сім’я, працює на благо ДИТИНИ. Тож і нині пишається своїми кращими учнями – стипендіатами персональної премії депутата Верховної Ради України В. М. Ткачука, нині студентами чи вже випускниками різних вузів Артуром Григоращуком, Віталієм Кіцулом, Іваном Маланчуком, Інною Микитюк, Олександрою Порайко, Тарасом Романюком. 

     Говорячи про молодь, хочемо згадати тих, хто найтісніше працював з дітьми. Це піонервожаті Ганна Андрусяк, Марія Пласовська, Тодор Ахтемійчук, Іван Верига, Ганна Савкевич, Марія Венгльовська, Ганна Чепига, Лідія Стефаник, Ярослава Фармуга, Олена Мамчур, Ольга Гушул, Марія Ілюк, педагог-організатор Світлана Іванець. Пізніше цю важливу ділянку роботи виконували Лариса Гаріджук, а тепер Ілона Гаріджук (Федорів).

     Завжди важку, але почесну ношу навчально-виховної роботи несли завучі школи Марія Грицяк, Ярослав Волянський, Іван Воєвідко, Євгенія Ванджарук, Михайло Лукинюк, Теодозія Заяць. З 1995 року заступником директора школи є Мамчур Олена Михайлівна, а її найближчим помічником з виховної роботи – заступник директора Мамчур Оксана Іллівна (з 1995 р.).

Головами профспілкового комітету трудового колективу школи були Танащук Ольга Іванівна, Венгльовська Марія Антонівна, Малофій Марія Богданівна, Саєнко Костянтин Костянтинович. Сьогодні ці непрості обов’язки виконує Ладинський Віктор Володимирович (від 2012 р.).    Шістнадцять добре обладнаних навчальних кабінетів, дві технічні майстерні створили належні умови для навчання. Якісно і чисельно змінився педагогічний склад. Тридцять педагогів, кожен із вищою освітою, забезпечують високий рівень знань учнів. Школа і сьогодні пишається  своїми випускниками: доктором фізико-математичних наук Василем Фодчуком; доктором медичних наук, професором кафедри ортопедичної стоматології Івано-Франківської Медичної академії Миколою Рожком; кандидатом історичних наук, доцентом Чернівецького Національного університету ім. Ю. Федьковича Ігорем Мельничуком; поліглотом-перекладачем Петром Кириком; викладачем Харківського сільськогосподарського інституту ім. Допучаєва Василем Плехтяком; композитором Любомиром Равлюком; заслуженим діячем мистецтв України Іваном Рожко; аранжувальником Володимиром Будейчуком та багатьма іншими.

     Чимало випускників школи стали вчителями, в їх числі: Ванджарук Євгенія Дмитрівна, Гордійчук Ірина Кузьмівна, Грицяк Марта Євгенівна, Кузів Ірина Яківна, Костащук Марія Володимирівна, Малофій Марія Богданівна, Мамчур Людмила Василівна, Мамчур Оксана Іллівна, Мельничук Ганна Богданівна,  Малофій (у заміжжі – Ладинська) Олександра Василівна, Ладинський Віктор Володимирович, Романюк Тарас Миколайович, Рожко Вячеслава Яківна, Рожко Ірина Яківна, Саєнко Костянтин Костянтинович, Томащук Богдан Іванович, Порайко Галина Михайлівна, Гаріджук (у заміжжі – Федорів) Ілона Петрівна, Фроляк Галина Мирославівна. Всі вони свого часу, а більшість із них і сьогодні, працюють чи працювали педагогами в рідній alma mater. А випускник Устянської середньої школи Харук Мирослав Дмитрович тепер є директором Орелецької ЗОШ І−ІІ ст.

Від 1983 по 2009 н. рр. школа мала 36 золотих медалістів, серед них: Плехтяк Василь Миколайович (1983), Рожко Лариса Василівна (1988), Факас Марія Дмитрівна (1994), Поповкіна Ольга Михайлівна (1996), Рожко Віталій Іванович (1997), Цибуляк Віталій Михайлович (1997), Вакарук Олександра Михайлівна (2000), Боднарук Дмитро Миколайович (2001), Фрей Степан Михайлович (2001), Григоращук Артур Петрович (2001), Микитюк Інна Петрівна (2001), Семотюк Марія Михайлівна (2002), Малофій Олександра Василівна (2003), Семотюк Оксана Михайлівна (2003), Упольніков Ігор Юрійович (2003), Дудчук Ярослава Ярославівна (2004), Басовська Марта Ярославівна (2004), Кейван Наталія Сергіївна (2004), Кіцул Ігор Ярославович (2004), Бужора Роман Юрійович (2005), Кіцул Віталій Іванович (2005), Берлад Мар’яна Григорівна (2005), Ленько Надія Василівна (2005), Майданська Лілія Ігорівна (2005), Гринюк Інна Сергіївна (2006), Гринюк Людмила Сергіївна (2006), Дудчук Любомир Ярославович (2006), Костинюк Ганна Іванівна (2006), Мамчур Людмила Василівна (2006), Николайчук Ірина Василівна (2006), Порайко Леся Василівна (2006), Рожко Роксолана Михайлівна (2006), Малофій Григорій Михайлович (2008), Панькович Катерина Ігорівна (2008), Рожко Віктор Васильович (2008), Пуюл Квітослава Іванівна (2009).

Випускники школи із срібною медаллю: Шлемко Марія Михайлівна (1996), Коханюк Галина Василівна (1997), Шлемко Марія Михайлівна (1997), Жукова Людмила Ярославівна (1998), Ріпко Іван Васильович (1998), Харук Ярослава Василівна ( 2004), Гуменюк Тетяна Михайлівна (2004), Захарук Дмитро Петрович (2004), Ванджарук Петро Ігорович (2009).

За підрахунками автора школу за період від 1968 по 2010 роки закінчило 1524 випускники. Найменша їх кількість була у 2009−2010 н. р. – 14 учнів, найбільша – у 1975−1976 н. р. (66 учнів). Цікаво, що у 1998−1999 навчальному році у школі навчалося 290 учнів. Це чи не найбільше число дітвори за всю її історію.  

Удосконалення якості навчання і виховання учнів на уроках і в позакласній роботі на основі інноваційних технологій, − такими завданнями живе тепер школа. Кожен із вчителів у своїй діяльності апробує, адаптує та впроваджує новітні технології навчання. Творча праця членів колективу сприяє підвищенню науково-теоретичного та методичного рівнів викладання навчальних дисциплін. З 2007 року в школі діє «Клуб творчих обдарувань» (керівник Олена Мамчур), в якому об’єдналися ті, хто здобув певні успіхи у конкурсах, олімпіадах, турнірах, хто зарекомендував себе своїми вміннями і знаннями.

Послідовність, системність у роботі колективу створює мікроклімат, що сприяє творчому зростанню педагогів та учнів. Він поєднує в собі відповідальність і доброзичливість, взаємну повагу і толерантність, традиції і новаторство. Система методичної роботи школи – це система взаємопов’язаних заходів, заснованих на досягненнях педагогічної науки і педагогічного досвіду, майстерності кожного вчителя, спрямованої на розвиток і підвищення творчого потенціалу всього педагогічного колективу, на вдосконалення навчально-виховного процесу і досягнення оптимального рівня освіти, виховання й розвитку учнів.

Так, у 2007−2008 навчальному році  команда учнів школи, яку підготувала заступник директора школи по навчально-виховній роботі Мамчур Олена Михайлівна, здобула перше місце в районному турнірі юних географів. Того ж року почесне перше місце посіла у районному конкурсі екологічна агітбригада «Еко-клас», до чого приклалися  педагоги Мамчур Оксана Іллівна, Венгльовська Марія Антонівна та Харук Людмила Миколаївна. Агітбригада «Еко-клас» стала володарем Гран-прі обласного конкурсу екологічних колективів та IV місце у Всеукраїнському конкурсі. Здобувши перемогу у Києві, члени агітбригади мали змогу відпочивати та оздоровлюватися у національному таборі «Юннат» при еколого-натуралістичному центрі. Десять незабутніх днів у столиці України назавжди залишилися приємним спогадом про літо 2008 року для Назара Харука, Аліси Попович, Квітослави Пуюл, Ілони Семотюк, Катерини Панькович, Віктора Рожко, Григорія Малофія, Петра Ванджарука, Миколи Кіцула та їхнього керівника. Практично всі із названих вище учнів тепер є студентами різних вишів України.

 Це не єдині здобутки учнів за останні роки. Так, учень 11 класу Устянської ЗОШ I−III  ст. Назарій Харук  у складі збірної команди «Електрон» Снятинського району Івано-Франківської області (керівник команди Мамчур О. І.) 2010 року у Вінниці взяв участь у XVIII Всеукраїнському турнірі юних хіміків, на якому проявив себе щонайкраще.

У 2012−2013 н. р. учень 11 класу Назарій Томащук у II етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади зайняв I місце з математики, II місце з економіки, II місце з  фізики, III місце з географії та III місце з хімії. У республіканському, III етапі олімпіади він здобув II місце з математики та III місце з фізики. За навчальними успіхами цієї дитини стоїть титанічна праця Дідушка Василя Івановича, Малофій Марії Богданівни, Мамчур Оксани Іллівни, Мамчур Олени Михайлівни та багатьох-багатьох інших педагогів школи, власна наполегливість і систематична навчальна праця самого учня, тепер студента Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Але найперші зерна вічного, доброго і мудрого в школі завжди засівали і щедро засівають повсякчас вчителі початкових класів Гордійчук Ірина Кузьмівна, Імангулова Ганна Іллівна, Мельничук  Ганна Богданівна, Порайко Галина Михайлівна та наймолодша із них Фроляк Галина Мирославівна.

В школі діють колегіум вчителів молодших класів та методоб’єднання учителів суспільно-гуманітарного циклу, учителів природничо-математичного циклу та класних керівників.  

Відрадно, що вчителі школи долучаються  до найновіших здобутків української етнопедагогіки і виховання. Так, наприклад, восени 2013 року Мамчур Оксана Іллівна брала участь у роботі Всеукраїнської науково-практичної конференції «Національне виховання дітей та учнівської молоді у контексті історичного розвитку, традицій та культурних надбань українського народу».

Великою виховною знахідкою для школи стало створення спільного педагогічно-учнівського драмгуртка «Струни серці», початок якому поклала Мамчур Оксана Іллівна. Він має уже свою чималеньку історію. До хвилюючого серце щему була поставлена літературно-музична композиція «Крок у безсмертя», яку на сцені Снятинського районного будинку культури представили аматори школи взимку 2009 року до сторіччя народження С. Бандери. На запрошення політв’язнів і репресованих та Кіцманської районної ради драматичний гурток  у 2011 році виступив у будинку культури  міста Кіцманя на Буковині з постановками «Крок у безсмертя» та «Перед величчю твоєю голову схилю», присвяченими життю Степана Бандери й славним синам і дочкам – борцям за волю України.

Виступали устянці й на сцені Івано-Франківської обласної філармонії, заслуживши гучні овації вдячних глядачів. 2008 року педагогічно-учнівський колектив школи здобув I місце в обласному святі патріотичної пісні. Був відзначений подякою начальника управління культури та управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації за участь у II обласному фествалі патріотичної пісні «Повстанським плаєм −  2008». У травні 2009 року активні учасники шкільного драмгуртка – педагоги школи відвідали музей Лесі Українки у селі Колодяжному на Волині. Дана поїздка стала своєрідним подарунком районної профспілкової організації педагогічних працівників аматорам театральної сцени за систематичну пропаганду найвідоміших постатей та імен – подвижників української національної ідеї, визвольних змагань, державотворців.

          Ніколи, особливо у нашому буремному XXI ст., не слід забувати про духовність і душу. Заходами дирекції навчального закладу, батьківської громадськості, педагогів, технічного персоналу й учнів, особливо вчителя християнської етики Волинської Марії Василівни, у стінах школи взимку 2009 року відкрито й освячено місцевим парохом богомільну капличку із скульптурним зображенням Пресвятої Богородиці.

 Педагогічний та управлінський склад школи продовжує мінятися. Восени 2011 року перестала займати посаду директора школи Кузів Ірина Яківна, але й досягнувши пенсійного віку, продовжує навчати дітей історії та суспільствознавства. Передавши молодшим колегам все найкраще із свого життєвого і вчительського досвіду 2014 року школу залишили Венгльовська Марія Антонівна та Рожко Вячеслава Яківна, − аси педагогічної майстерності.

У 2013−2014 н. р. учні 6−8 класів під наставництвом класних керівників Харук Л. М., Гаріджук Л. М., Ладинського В. В. взяли участь у Всеукраїнському конкурсі «2000 шкіл» у рамках Національного проекту «Відкритий світ». Учнями було створено інформаційно-презентаційний музичний відеоролик, у якому стисло показано життя школи та дано пропозиції учнями щодо вдосконалення навчального процесу з впровадженням і використанням новітніх технологій в урочній та позаурочній діяльності. За результатами конкурсу , − Устянська ЗОШ I−III ст. увійшла в перелік переможців даного проекту.    

 «Вчителем школа стоїть», – писав Іван Франко, а колектив – керманичем, добавимо від себе. Тож мудрий, толерантно-виважений провід школа з 2011 року має в особі Саєнка Костянтина Костянтиновича. При школі діє осередок «Просвіти», головою якого є Марія Горук, вчитель української мови і літератури. З джерела освіти й «Просвіти» б’є чистий ключ любові до України!

Таким чином, на кожному етапі свого історичного розвитку школа завжди якісно виконувала поставлені перед нею завдання.  За весь час функціонування школи від післявоєнних років, навчання у ній завершило понад дві тисячі учнів. На даний час тут здобувають освіту 142 учні. Скарбівня науки і знань широко відкрита для спраглих світла…

ЛІТЕРАТУРА

Грекуляк І. Життя – подвиг // Голос Покуття. – 2010. – 25 черв. − 1 лип.

Кузів І. Блискучі виступи «Еко-класу» // Голос Покуття. – 2008. − 16−22 трав.

Кузів І. Зустрічі через десятиліття // Голос Покуття. – 2000. – 11 берез. 

Кузів І. Подвиг у засланні // Галицька Просвіта. – 2010. – 8 лип. 

Мамчур О. Відпочинок, котрого засужили // Освітянське слово. – 2008. − 16−22 трав.

Мамчур О. Шкільний «Осінній ярмарок» // Голос Покуття. – 2014. – 7 лист. 

Харитон В., Романюк Я. Снятинщина: люди, події, факти : календар-довідник. – Снятин, 2003. – 270 с.

 Харитон В. Дмитро Солянич: Біля витоків січового руху (Сторіччю заснування „Січі” на Покутті присвячується) // Краєзнавець Прикарпаття. – 2003. – № 1. – С. 45−47.

 Харитон В. Дмитро Солянич біля витоків січового руху // Джерела. – 2003. – № 2. – С. 27−30.

 Дмитро Солянич: повернення в Україну // Солянич Д. Хто винуватий?: Оповідання, листи / упорядкування, передмова та примітки В. Харитона. – Снятин : Прут Принт, 2004. – 52 с.

 Харитон В. Дмитро Солянич біля витоків січового руху // П’ятий конгрес Міжнародної асоціації україністів. Історія. Частина 2. – Чернівці : Рута, 2004. – С. 263−266.

  Романюк Я.,  Харитон В., Чабан Д. Пам’яттю серця зігріті. Історія Снятинщини в літературно-мистецьких пам’ятках 1914−2004 рр. / за ред. В. Харитона. – Снятин : Прут Принт, 2004. – 168 с. 29.      Харитон В. Кохана Франка з Устя // Снятин. – 2004. – № 1. (15). – С. 74−77.

 Харитон В., Романюк Я., Чабан Д. Духовні святині Снятинщини. Пам’ятки церковного будівництва з останньої чверті ХVІІІ – до початку ХХІ століття / за ред. В. Харитона. – Снятин : Прут Принт, 2004. – 242 с.

  Попадюк М., Харитон В. Сліди вкарбовані у вічність. Іван Франко і Снятинщина. – Снятин : Прут Принт, 2006. – 94 с.

 Харитон В. Розвиток шкільництва в Усті // Обрії. – 2008. – № 1 (26). – С. 89–92.

 Харитон В. Снятинщина: місцеве самоврядування (четверте демократичне скликання). Інформаційно-довідковий збірник про історію, демографію, інфраструктуру. – Снятин, 2005. – 82 С.

 Харитон В. Населені пункти Снятинщин: Історичне минуле, культурні традиції, персоналії. − Снятин: ПрутПринт, 2010. − 304 с.

 Харитон В. Вшанували пам’ять Т. Шевченка [в Усті] // Голос Покуття. – 2000. – 18 берез.

 Харитон В. Біля витоків „Січі” // Захід. – 2000. – 18 трав.

 Учитель, краєзнавець, просвітянин: [про Якова Воєвідку] // Захід. – 2000. – 23 черв.

 Харитон В. Йому тричі являлася любов. І першою явилася Ольга Рошкевич, або кохана Франка жила на Покутті  // Захід. – 2001.  – 12 січ.

 Харитон В. Благодійність: [про діяльність драмгуртка с. Устя] // Голос Покуття. – 2001. – 9 лют.

 Харитон В. Дмитро Солянич біля витоків січового руху // Голос Покуття. – 2001. – 4 трав.

 Харитон В. Йому покутські сняться солов’ї: [про композитора Л. Равлюка]. – Голос Покуття . – 2002. – 15 лют.

 Харитон В. У вінок шани: [Роману Равлюку − 60] // Голос Покуття. – 2002. – 2 серп.

 Харитон В. Нарис історії Устя. Назви говорять // Голос Покуття. – 2002. – 25 жовт.

 Харитон В. Нарис історії Устя. Устянські старожитності // Голос Покуття. – 2002. – 20 груд.

 Харитон В. Відлуння свята. З днем народження, Україно!: [про концерт в с. Усті Снятинського району з нагоди п’ятнадцятої річниці Незалежності України] // Голос Покуття. – 2006. – 8-15 верес.

 Харитон В. Дні, щедрі на людське добро: [про вшанування людей похилого віку та концерт для них у с. Устя силами аматорів сільського клубу] // Голос Покуття. – 2006. – 3 листоп.

 Харитон В. Вісті з сіл. Устянська сільська рада: [про вшанування людей похилого віку в Орельці, Тулові й Усті] // Голос Покуття. – 2007. – 19-25 жовт. – С. 4. 

27. Харитон В. Аплодували українській пісні [композитора Любомира Равлюка] // Голос Покуття. – 2008. – 4–10 лип.

 Харитон В. Соколят привітав Євген Грицяк [керівник Норильського повстання] // Захід. – 2008. – 16 жовт.

 Харитон В. І в бронзі, і в слові [урочисті заходи до 100-річчя Степана Бандери у м. Снятині] // Захід. – 2009. – 5 лют.

 Харитон В. І в бронзі, і в слові [урочисті заходи до 100-річчя Степана Бандери у м. Снятині] // Народне слово. – 2009. – 5–11 лют.

 Харитон В. Богоматір в шкільній світлиці Устя // Голос Покуття. – 2009. – 17–23 квіт.

 Харитон В. Свята Опікунка устянської дітвори [Богородиця в Устянській ЗОШ I−III ст.] // Захід. – 2009. – 30 квіт.

 Харитон В. Маестро [музикант, композитор, аранжувальник Володимир Будейчук] // Захід. – 2009. – 30 квіт.

 Харитон В. Радилися просвітяни [в Устянській загальноосвітній школі] // Захід. – 2009. – 21 трав.

 Харитон В. Визначні особистості нашого краю. Маестро [музикант, композитор, аранжувальник Володимир Будейчук] // Снятинська вежа. – 2009. – 11 черв. (газета – в газеті “Західний Кур’єр”. – 2009. – 16 квіт.).

 Харитон В. Скульптор кришталевих тонів [Володимир Будейчук, музикант] // Галичина. – 2009. – 16–22 лип.

 Харитон В. Золотий мікрофон [почесна нагорода лауреата фестивалю «Пісні рідного краю» Волдимира Будейчука]  // Захід. – 2010. – 20 трав.

 Харитон В. Перший кубок сезону [команди учнівУстянської ЗОШ I−III ст. з міні-футболу] // Голос Покуття. – 2011. – 15−21 трав.

 Якуб’як В. Пам’ять, вкарбована в граніті [про відкриття пам’ятника односельчанам, які загинули в другій світовій війні] // Ленінська правда. – 1972. – 11 лист.